Вживання людиною наркотиків має дуже довгу історію

Тарас Дашо

“Незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин”

План

1.Вступ

2.Боротьба з наркоманією на міжнародному рівні.

3.Кримінальна відповідальність за незаконний обіг наркотиків в законодавстві України.

4. Об’єкт злочину:

родовий об’єкт

б) безпосередній об’єкт

5. Об’єктивна сторона злочину

6. Суб’єкт злочину

7. Суб’єктивна сторона

8. Санкції

9. Висновок.

Вживання людиною наркотиків має дуже довгу історію. Вживання наркотиків увійшло в побут людини разом з появою медецини, знахарства та релігійних обрядів. В медицині наркотики використовувалися як засіб обезболення та заспокоєння нервової системи. В деяких релігійних культах наркотики використовувалися під час відправлення релігійних обрядів. За допомогою них люди розраховували осягнути потойбічні світи,поспілкуватися з духами померлих, побачити майбутнє. В наш час, коли наркоманія набула значення загальносоціального лиха, стала причиною зростання злочинності, деморалізації населення, розповсюдження небезпечних хворіб та багатьох інших суспільнонебезпечних явищ, зросла необхідність створення ефективних засобів для боротьби з ними як на внутрішньодержавному так і міжнародному рівні.

Боротьба з наркоманією на міжнародному рівні.

Надзвичайно висока ступінь соціальної небезпеки наркоманії вимагає прийняття радикальних мір, що повинні відвести від людства загрозу “білої епідемії” тому на міжнародному рівні було введено комплекс міроприємств спрямованих на боротьбу з наркоманією.

Міжнародний характер проблеми обумовлений широкою географією наркоманії, зосередженням основної маси сировини в окремих регіонах та активізацією її збуту в інші райони земної кулі.

Іншими словами злочинність пов’язана з наркобізнесом стала інтернаціональною, що викликало необхідність колективних зусиль в держав по боротьбі з наркоманією. Тому ще в 1912 році в Гаазі була укладена перша конвенція про наркотики. Після неї було прийнято ще ряд нормативно-правових актів: Женевська угода та конвенція 1925 р., Бангкокський договір та Женевська конвенція 1931 р. та інші. Активно розвивалися міжнародно-правові норми після створення ООН. Вони були закріплені в Протоколах про наркотики 1946,1948, 1953 рр. та інших документах.

Юридичним закріпленням солідаризації держав в боротьбі з наркоманією на ссьогоднішній день є Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961р. Конвенція встановила міжнародний контроль за виготовленням, зберіганням та обертом наркотичних речовин, врегулювала ряд організаційних та процедурних питань, дала рекомендації стосовно лікування наркоманів, закликала учасників конвенції до внутрішньодержавного правового регулювання даних питань та встановленню відповідальності за вмисні дії, що суперечать законам та постановам, прийнятих державами для виконання даних конвенцій. Єдиною конвенцією були встановленні також чотири списки наркотичних речовин.

Враховуючи високу ступінь соціальної небезпеки неконтрольованого оберту психотропних речовин, в Відні відбулася міжнародна конференція за участю 90 країн які прийняли Конвенцію про психотропні речовини. Згідно цього документу держави-учасниці зобов’язувалися встановити по відношенню до психотропних речовин режим аналогічний правилам виготовленням, зберіганням та оберту наркотичних речовин.

Намагання розширити сферу контролю за за обертом всіх речовин, які здатні викликати наркоманію характерні і для Конвенції ООН проборотьбу з незаконним обертом наркотичних засобів та психотропних речовин, прийнятої в грудні 1988 року. Ця конвенція рекомендувала контролювати виробництво та оберт ряду промислових хімічних речовин, які не є наркотиками але можуть застосовуватися наркоманами та токсикоманами.

Міжнародно-правові норми, направлені на боротьбу з наркоманією також закріплені і в інших актах. Наприклад, Статут Інтерполу-міжнародної організації, яка забезпечує взаємодію поліцейських органів різних країн в боротьбі з кримінальними злочинами та ін.

Але основними в аспекті проблеми що розглядається документами є названі конвеції. Вони вчиняють активний вплив на розвиток внутрішньодержавного, в тому числі і Українського кримінального законодавства.

Так ст.,36 Єдиної конвенції пропонує державам-учасницям визнати караним культивування, виробництво,виготовлення, вироблення, зберігання, пропозицію ,пропозицію з комерційною метою, розподіл, купівлю, продаж, маклерство, відправлення, перевідправлення транзитом, перевіз, ввіз та вивіз наркотичних речовин, вчинених з порушенням постанов Конвенції.

В ст. 22 Конвенції 1971р. вказано, що кожна сторона розглядає як каране умисне правопорушення, будь-яке діяння що суперечить будь-якому законові та постанові, який прийнятий для виконання зобов’язань держави для даної Конвеції.

Кримінальна відповідальність за незаконний обіг наркотиків в законодавстві України.

Основним законодавчим актом, що регулює обіг наркотичних речовин поряд з міжнародними актами є Закон України від 15 лютого 1995 року “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів”.

Згідно цього закону : “Наркотичні засоби - це рослина, сировина і речовина, природна або синтетична, кваліфіковані як такі в міжнародних конвеціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України”

Цей же закон дає визначення психотропних речовин: “Психотропні речовини- будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвеціях,а також інші речовини та матеріали, які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом”

За незаконне розповсюдження наркотичних речовин законодавство України передбачає відповідальність в ряді кримінально-правових норм, оскільки ці діяння станвлять підвищену небезпеку для народного здоров’я. В нашій країні на основі міжнародно-правових актів, законодавства України та наказів Міністерства охорони здоров’я встановлений особливий порядок поводження з наркотичними речовинами і відповідний правовий режим по їх виготовленню та використанню в народногосподарських та медичних цілях. Контроль за дотриманням цієї системи засобів здійснюється органами охорони здоров’я та органами внутрішніх справ.

Незаконне виготовлення та розповсюдження наркотичних засобів приводить допопушення порядку поводження з цими речовинами. Тому основним безпосереднім об’єктом даного злочину є окрема сфера охорони народного здров’я, а особливо відносини, які забезпечують установлений порядок виготовлення та розповсюдження наркотичних речовин і їх використання за цільовим призначенням.

Об’єкт злочину

Незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин.

А) Родовий об’єкт

Для визначення родового об’єкту даного злочину слід визначити, якій групі суспільних відносин завдається шкода. Норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за незаконне поводження з наркотичними речовинами , знаходяться в главі 10 Особливої частини КК України “Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я”.

В літературі немає єдиної думки з цього приводу, так ряд авторів вважає, що всі злочини передбачені главою 10 КК України мають єдиний родовий об’єкт, яким і є громадська безпека громадський порядок та народне здоров’я. Але,хоч громадська безпека громадський порядок та народне здоров’я взаємопов’язані, вони не можуть утотожнюватися, оскільки характеризують самостійні відносини на кожне з яких посягає певна група злочинів. Інші автори вважають, що громадська безпека громадський порядок та народне здоров’я є безпосереднім об’єктом даних злочинів, але не виділяють родовий об’єкт, разом з тим дані автори групують злочини, пояснюючи єдністю охоронюваних суспільних відносин, тобто фактично виділяють родові об’єкти.

Ще ряд авторів вважає, що громадська безпека, громадський порядок та народне здоров’я слід розглядати, як самостійні родові об’єкти. В главі 10 Кк України існує декілька груп злочинів, що посягають на різні суспільні відносини. Кожна з яких має свій родовий об’єкт: громадську безпеку, громадський порядок або народне здоров’я. Так І. Н. Даньшин вважає можливим виділити 4 глави відносно об’єктів злочинів: діяння, що посягають на громадську безпеку, громадський порядок, нормальну роботу транспорту та народне здоров’я.

Відповідно, злочини пов’язані з незаконними діями з наркотичними речовинами, більшість авторів відносить до злочинів проти народного здоров’я. Хоча є і інші точки зору з приводу даного питання. Так, наприклад, К. А. Карпович поділяє злочини пов’язані з наркотичними речовинами на дві групи: діяння, що посягають на громадський порядок, та народне здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає здоров’я, як стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хворіб та фізичних недоліків. Соціологи розглядають народне здоров’я як одну з головних основ народного та державного благоустрою, яка характеризується комплексом соціально-економічних та природніх факторів, таких як праця, побут, виховання, психоемоційні умови діяльності людей . Ці визначення відбивають різні сторони одного і того ж явища.

Діюче кримінальне законодавство забезпечує збереження здоров’я населення шляхом заборони такої суспільно небезпечної поведінки, яка здатна викликати масові захворювання або негативно вплинути на стані здоров’я великої кількості людей внаслідок недотримання винними особами спеціальних правил охорони здоров’я.

Б) Безпосередній об’єкт

Безпосередній об’єкт будь-якого злочину, який є складовою частиною родового об’єкту, представляє собою конкретне суспільне відношення або групу суспільних відносин, яким безпосередньо наноситься шкода. В тих випадках коли злочин завдає шкоду одночасно двом або декільком суспільним відносинам, безпосередній об’єкт встановлюється законодавцем в залежності від порівняної важливості відносин, які підлягають захисту, або від направленості волевиявлення винного. Тому можливими є декілька безпосередніх об’єктів, один з яких вважається основним, а інші додатковими (обов’язковими або факультативними). На думку Н. А. Мірошниченко, основним безпосереднім об’єктом злочину передбаченого ст 229¹ є визначена сфера охорони народного здоров’я, що забезпечує встановлений відповідними органами порядок придбання, виготовлення, розповсюдження та використання наркотичних засобів за їх цільовим призначенням.

Поряд з основним безпосереднім об’єктом даного злочину можна виділити і додатковий об’єкт. В диспозиції статті 229¹ Кк вказано, що незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання вчиняються з метою збуту. Це свідчить про те, що існує визначене коло осіб, здоров’я яких поставлено під загрозу причинення шкоди; це особи, які придбали наркотичні речовини для вживання. Якщо перший з вказаних безпосередніх об’єктів -основний, то другий (здоров’я)- додатково-факультативний, так як відносини, що забезпечують встановлений порядок обігу наркотичних речовин завжди порушуються, а здоров’ю людини шкода може бути не причинена.

В диспозиції статті 229 Кк описаний один склад злочину: незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту або збут наркотичних засобів, який слід віднести до так званих альтернативних складних описових складів злочину.

Об’єктивна сторона злочину Незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин.

Об’єктивна сторона даного складу злочину представлена рядом дій, кожна з яких має самостійний характер, і його вчинення, при наявності інших елементів, є достатнім для винекнення кримінальної відповідальності. В даному складі злочину альтернативним є елемент складу, що виражений в одній з перечислених дій: незаконному виробленні, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту або збуті наркотичних речовин. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення та розповсюдження наркотичних речовин достатньо встановити вчинення хоча б однієї з вказаних дій. Діяння, що становить об’єктивну сторону даного злочину, фактично включає в себе декілька можливих форм (видів) злочинної поведінки. Однак в силу спільності ознак всі ці форми становлять один злочин. В законодавстві не сформульоване яке-небудь загальне (збірне) поняття цих форм. В диспозиції статті 229 Кк описано один складний склад злочину з альтернативною, який на практиці зустрічається в одній з нижчевказаних форм : незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту або збут наркотичних засобів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з вказаних дій. Це є злочин з формальним складом. Однак, це не означає, що такі дії взагалі не викликають наслідків. Вони можуть призвести настання ряду тяжких наслідків,наприклад, захворювання особи наркоманією, самогубство, викликане нервовим розладом з тієї ж причини, вчинення злочину під впливом наркотичних речовин та ін. Однак ці та інші тяжкі наслідки можуть бути вміненими в вину лише у випадку, якщо вони знаходилися в причинному зв’язку з названими діями. Наслідки, що настають можуть мати вплив не на кваліфікацію даного злочину, а на індивідуалізацію відповідальності та покарання.

Виробництво наркотичних засобів-це відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослин маку або листків, суцвіття та смоли від рослини коноплі

Виготовлення- це процес отримання наркотиків ( всі прцеси, за винятком виробництва), вироблення з одного чи декількох компонентів, незалежно від місця,способу та кількості виготовленої речовини: домашнім способом, в установах чи на підприємствах по за обліком продукції що випускається шляхом обробки урожаю опійного маку, різних видів коноплі, чи інших заборонених культур, що містять наркотичні властивості. Вироблення розглядається як злочин незалежно від того чи особа виробляє чи виготовлює наркотики для збуту чи особистого використання . Під виробленням наркотичних речовин вважається отримання їх будь-яким способом, в будь-якій концентрації, наприклад, вироблення наркотиків з природної сировини: гашишу з коноплі, опіуму з надрізаних недозрілих головок опійного маку . Повинно рахуватися виробленням виготовленнянаркотичної речовини шляхом змішування різних препаратів (засобів). В процесі виготовлення наркотичні речовини можуть бути отриманими в вигляді поршку, зернят, суміші з нейтральними речовинами, у вигляді газу і т.д.

Держава вважає можливим та допустимим виготовлення (вироблення ) наркотиків в визначеній кількості для медичного вжитку. В медицині наркотики застосовуються як знеболюючі та снотворні засоби тільки за призначенням лікаря. Виготовленням таких наркотичних речовин як опіум та морфій займаються виключно фармацевтичні підприємства. Для цього компетентні органи ведуть облік сировини, визначають її характер, враховують сировинні можливості та економічну доцільність, планують випуск наркотиків та їх поставку в медичні заклади. Рецепт -це документ строгої звітності, єдиною підставою для законного придбання наркотиків громадянами.

Міністерство охорони здоров’я України строго регламентують вироблення наркотичних засобів та поводження з ними на

підприємствах фармацевтичної промисловості, в аптеках, учбових, науково-дослідних установах. Для виготовлення наркотичних засобів необхідним є спеціальний дозвіл, який може бути видано урядом, наказом Міністерства охорони здоров’я, або іншим компетентним органом, при чому тільки з науковою або медичною метою.

Судова практика свідчить, що випадки порушення окремими особами з числа медичнпого персоналу законодавства про боротьбу з нарокоманією, нажаль, не поодинокі. Газета “Медичний вісник України” 21 вересня 1997 року повідомила, що за останній час близько 200 медпрацівників були притягнені до відповідальності за злочини пов’язані з наркотиками. Півтора року займалися розкраданням наркотичних речовин завідуючий аптекою в місті Суми Стрільченко та працівник онкологічного відділу обласної лікарні Воробейчик, які на підставі фіктивних рецептів виписали близько 500 ампул ліків, що були віднесені до розряду наркотиних та психотропних речовин. Головний лікар Андріївської клінічної лікарні Запорізької області Дерягін викрав більше 7 тисяч ампул морфію, промедолу та омнопону.

Всі інші підприємства , організації та окремі громадяни, що займаються операціями з наркотиками вважаються такими, що діють без спеціального дозволу, тобто вчиняють незаконні дії з наркотичними речовинами, що є кримінально караним діянням. Кустарне виготовлення наркотичних речовин наносить шкоду насамперед народному здоров’ю, а вже потім іншим відносинам. Тому законодавець передбачив відповідальність за незаконне виготовлення наркотичних речовин в ст 229¹ КК України.

Придбання наркотичних речовин -одна з форм діяння передбаченого ст 229¹ КК України. В даному випадку можливе як оплатне так і безоплатне отримання наркотичної речовини від іншої особи. Безоплатне отримання наркотичної речовини виражається, як правило у формі дарування, пригощання. Оплатне отримання моживе у формі купівлі, міни, закладу, отриманні в рахунок боргу та інших дій. В судово-слідчій практиці найчастіше зустрічається оплатне отримання наркотичних речовин. Придбання наркотичних речовин ,як правило включає в себе пошук особи яка займається збутом наркотиків, угоду безпосередньо з ним або через посередника про кількість та ціну отримуваного наркотика. Для кваліфікації вчиненого за статею 229¹ КК України не має значення за яку ціну винний придбав наркотик для його наступного збуту. Спосіб придбання наркотиків невпливає на кваліфікацію злочину, але встановлення способу сприяє розкриттю злочинних звязків.

Зберігання - одна з форм незаконного розповсюдження наркотичних речовин поряд з виготовленням та придбанням, має самостійний характер. Зберігання може здійснюватися як виготовлювачем наркотиків, так і іншими особами. Під зберіганням слід розуміти фактичне володіння наркотичними речовинами незалежно від того, хто є їх дійсним власником, як зберігаються наркотичні речовини (таємно чи відкрито, постійно чи тимчасово, знаходяться вони в жилому приміщенні чи складі). Час та місце зберігання наркотичних речовин на кваліфікацію злочину не впливають.

Збберігання наркотичних речовин -тривалий злочин,що характеризується безперервністю цієї форми діяння. Воно вважається закінченим якщо сам злочинець перестав зберігати наркотичну речовину (знищив, викинув та ін.), або з моменту затримання особи та вилучення в неї наркотика . Зберігання, деколи, є наступним після виготовлення чи придбання наркотичних речовин іншими особами.

Так в справі К. судова колегія з кримінальних справ Верховного суду України виключила прдбання опію, так як було встановлено, що К. зберігала опій, який привозила В. та інші, та незнала про місце придбання, та не займалася його реалізацією (збувала опій В.), тобто вона не купувала наркотик, а лише отримувала його на тимчасове зберігання.

Об’єктивна сторна даного злочину може бути також вираженою у формі перевезення чи пересилки наркотичних речовин. Під перевезенням наркотичних речовин розуміють переміщеня їх у просторі з одного місця в інше будь-якими транспортими засобами-по землі, повітрю та по воді. Перевезення може здійснюватися як самим власником наркотичних речовин так і особою, якій наркотики передані на тимчасове зберігання.

В. перевозив на автомобілі наркотичні речовини на територію ВТК,які були отримані ним від родичів засуджених, для передачі особам, що відбували покарання. В. було засуджено за перевезення наркотичних речовин.

Пересилання наркотичних речовин може відбуватися шляхом їх відправлення почтою, багажем або іншим способом з одного пункту в інший. Для закінченого злочину достатньо встановити сам факт відправлення посилки, багажу, листа з наркотичними речовинами та не має значення чи дістав адресат призначені для нього наркотики. Якщо злочин не було доведено до кінця через незалежні від винної особи обставини (наприклад, якщо особу було затримано в момент оформлення квитанції чи в момент погрузки багажу для відправлення) її дії слід кваліфікувати як замах на перевезення чи пересилання наркотичних речовин.

На практиці зустрічається пересилання наркотичних речовин особам, що відбувають покарання в ВТК почтою (листами, посилками, продуктах харчування, сигаретах). Обласний суд засудив Г. За ч 1. ст.229¹ КК України за те, що вона переслала чоловікові 320 г гашишу в ВТК, але була затриманою.Суд мотивував своє рішення тим, що Г. будучи тимчасовим зберігальником наркотичних речовин намагалася переслати наркотик, тобто вчинила дії передбачені ст.229 КК України.

Дані форми незаконного обігу наркотиків (перевезення чи пересилка) слід відрізняти від контрабанди. Під контрабандою наркотичних речовин слід вважати незаконне переміщення через державний кордон, що є самостійним складом злочину передбаченого ст. 70 КК України. Хоча предметом контрабанди також можуть бути наркотичні речовини, однак цей злочин відрізняється від незаконного перевезення чи пересилання наркотичних речовин. В таких випадках набувають значення такі обставини як місце та спосіб вчинення злочину, момент закінчення злочину.

Контрабанду наркотичних речовин слід вважати закінченим злочином з моменту фактичного незаконного переміщення вказаних предметів за межі або в межі України. При цьому незаконне переміщення може здійснюватися шляхом перевозки та пересилки через державний кордон України.

Так органами державного митного контролю на кордоні з Польщею у Раві-Руській у квітні 1997 було знайдено і вилучено близько 4 тонн маріхуани на суму приблизно 2 млн. долларів США.

Збут наркотичних речовин-це своєрідна форма їх розповсюдження серед невизначеного кола осіб (їх продажу, міни, дарування, оплата в рахунок боргу та інших дій), тобто відчуження наркотиків, в результаті якого вони переходять у володіння та розпорядження іншої особи. Мета покупця для кваліфікації даного злочину значення не має.

Збут може здійснюватися особою що виготовила наркотичну речовину, а також особами, що не приймали участі в її виготовленні. Для кваліфікації діяння по ч.1 ст 229 Кк України достатньо встановити збут наркотичних речовин, оскільки він є самостійним виразом об’єктивної сторони. Однак, якщо винна особа виготовила наркотичну речовину для збуту, але не встигла збути, вона повинна бути притягненою до кримінальної відповідальності не за готування до збуту, а за виготовлення з метою збуту (закінчений злочин).

Під збутом мається на увазі спосіб будь-який спосіб реалізації пов’язаний з задоволенням майнових чи особистих немайнових інтересів.

Так, Г. засуджена за ч. 1 ст 229 Кк України, вона збувала наркотики шляхом обміну на речі побутового призначення. Г. визнавала свою вину щодо систематичного придбання та зберігання наркотичних речовин для вживання Г. не визнавла своєї вини щодо збуту наркотиків, пояснюючи, що передавала наркотики В. опій в рахунок погашення боргу.Суд кваліфікував дії Г. як збут наркотичних речовин, оскільки передача наркотичних речовин в рахунок погашення боргу є своєрідним способом їх збуту.

Більшість суб’єктів цього злочину збувають наркотичні речовини шляхом їх продажу. Безоплатна передача наркотиків повинна також розглядатися як своєрідний спосіб збуту, якщо він не становить самостійного складу злочину передбаченого ст 229 Кк України. Якщо суб’єкт не тільки схиляє іншу особу до вживання, але й збуває наркотики цій особі, він буде нести відповідальність за сукупністю злочинів (ст 229 та ст 229 Кк України).

Спекуляція наркотичними речовинами є одним з найбільш розповсюджених та найбільш прибуткових видів нелегального бізнесу. Ще за часів СРСР в Середньоазіатських республіках існували цілі злочинні клани, що користувалися підтримкою корупованого державного апарату вели незаконну торгівлю наркотичними речовинами. Вони не тільки мали можливість вирощувати у великій кількості рослини що містять у своєму складі наркотики (зокрема опійний мак та індійську коноплю), але за допомогою корупованості з вищими органами влади мали доступ також і до рослин що вирощувалися на державноконтрольованих ділянках та готової продукції фармацевтичних установ. В той час Радянський Союз не був основним споживачем наркотичної продукції. Більша частина продукції вивозилася за межі СРСР, де продавалася за валюту. Та в цей час рівень наркоманії в СРСР був значно нижчий від того що існував в інших країнах. Особливо великого масштабу набрала контрабанда наркотичних речовин з розпадом СРСР та падінням “залізної завіси”, що відділяла нас від решти країн Європи та Азії.

З виходом Радянських військ з Афганістану разом з танками до Москви нелегально прибула партія опіуму в декілька тон.

На даний час в Україні існує велика проблема з незаконним перевезенням великих партій наркотиків через кордон України. Знаходячись за своїм географічним рзташуванням у центрі Європи Україна стає транзитним центром для нелегального перевезення наркотичних речовин з країн Азії, у країни Східної Європи. Чи слід казати що значна кількість цих речовин залишається на Україні. Такі наркотики як кокаїн,героїн, LSD, Extasy уже вийшли з розряду екзотичних і придбати їх можна у кожному великому місті.

Значно розширилося і коло осіб, які купують наркотики. Осбливо збільшилася кількість наркоманів серед молоді та підлітків. Це пояснюється значним “полегшенням” процедури придбання наркотичних речовин. Звичайно, підліток не може дозволити собі так званих “елітних” наркотиків, як LSD, Extasy, але вживання гашишу стало надзвичайно розповсюдженим явищем.

Існує певна співпраця наркоділків та представників влади, але така співучасть має більш латентну характеристику, оскільки за останній час не було великої кількості судових справ пов’язаних з наркотиками де обвинувачуваними були б представники влади.

Таким чином об’єктивна сторона даного злочину виражається в суспільно небезпечній, протиправній активній поведінці суб’єкту, що виражається в одній з семи форм: незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин. Спосіб, місце, час а також наслідки що можуть настати в результаті незаконного виготовлення чи розповсюдження наркотичних речовин можуть виступати в складі даного злочину в якості факультативних ознак. Їх встановлення не впливає на кваліфікацію злочину, але може бути врахована при призначенні покарання.

Суб’єктивна сторона

Суб’єктивна сторона, відображаючи внутрішню сутність злочину, характеризується формою вини, мотивом та метою. В диспозиції ст. 229¹ Кк України форма вини прямо не вказана, але виходячи з того, що закон говорить про спеціальну мету збуту, слід вважати, що тут можливий лише прямий умисел. На даний час більшість юристів вважає, що в злочинах з формальним складом, до яких відноситься і даний склад злочину, може мати місце лише прямий умисел.

Для визначення змісту умислу необхідно проаналізувати інтелектуальний та вольовий моменти. Усвідомлення поряд з мисленням складає інтелектуальний компонент психічного відношення особи до скоєного.

Виготовляюючи незаконно наркотичні речовини, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь та бажає виготовити ту чи іншу наркотичну речовину. Здійснюючи інші дії щодо розповсюдження наркотичних речовин (незаконне придбання, зберігання, перевозка, пересилання чи збут), особа також усвідомлює суспільно небезпечний характер кожного з них та бажає здійснити одну чи декілька з вказаних дій.

Вмисний характер діяння має на увазі насамперед наявність усвідомлення фактичних ознак вчинених дій, які характеризують об’єкт та об’єктивну сторону складу злочину. Усвідомлення об’єкту злочину (народного здоров’я) відбувається шляхом усвідомлення ознак предмету злочину (наркотичних речовин). Таке психічне відношення особи до вчиненого означаєрозуміння винним того, що наркотичні речовини або повністю вилучені з обігу або підпадають під розряд таких, що потребують спеціального дозволу. Особа усвідомлює, що використання наркотичних речовин з немедичною метою підриває народне здоров’я ,порушує встановлений порядок придбання, зберігання, збуту перевозки, пересилання та виготовлення наркотичних речовин. В зміст інтелектуального моменту входить і усвідомлення фактичних ознак об’єктивної сторони. Особа розуміє, що вона вчиняє незаконні дії щодо поводження з наркотичними речовинами, усвідомлює форми суспільно небезпечного діяння, а саме: вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин. Отже, інтелектуальний момент характеризується усвідомленням суспільної небезпеки незаконного виготовлення чи розповсюдження наркотичних речовин хоча б одній з перечислених форм, а вольовий момент- бажанням здійснити одну чи декілька дій з наркотичними речовинами з порушенням встановленого порядку.

Поряд з умисною формою вини до ознак суб’єктивної сторони

відносяться мотив та мета. Вони тісно пов’язані між собою, але не є тотожними поняттями. При одному й тому ж мотиві можлива постановка різної мети і, навпаки, одна і та ж мета може ставитися з різних причин. Не знаючи мотивів діянь та поступків особи, не можливо зрозуміти, чому особа прагне досягнення певної мети, отже не можна зрозуміти справжній смисл дій цієї особи. Мотив та мета злочину- обов’язкові ознаки вольових дій, входять в склад суб’єктивної сторони більшості умисних злочинів. В процесі мотивації, поряд з перетворенням усвідомленої потреби в мотив, відбувається і кінцеве відпрацювання та обмотивування мети. Мета злочину, як і мотив характеризує суб’єктивні процеси, що відбуваються всвідомості особи в зв’язку з вчиненням ним злочину.

В диспозиції ст.229¹ Кк України законодавець прямо вказує, що незаконне виготовлення та розповсюдження з метою збуту, отже мета збуту є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони даного злочину. Про мету збуту може свідчити значна кількість знайдених наркотичних речовин, сировини для їх виготовлення, поведінка суб’єкта. Якщо буде встановлено, що суб’єкт сам не вживав наркотичних речовин, але займався їх виготовленням чи зберіганням, то ці обставини також можуть свідчити про мету збуту наркотичних речовин. Мета збуту визначає кваліфікацію незаконних дій з наркотичними речовинами згідно ст.229¹ Кк України. Наявність спеціальної мети збуту наркотичних речовин більш чітко розкриває характер і зміст різних форм діяння, показує їх направленість проти здоров’я всього населення вцілому.

Суб’єкт злочину

Суб’єктами злочину, передбаченого ст. 229¹ Кк України, можуть бути будь які приватні особи, що є осудними та досягнули віку 16 років. Якщо ж незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання або збут наркотичних речовин здійснить посадова особа, що зловживає своїм службовим становищем, то все вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю з посадовим злочином (зловживання владою або посадовим становищем ст.165 Кк України). В ч.2 ст. 229¹ Кк України передбачені кваліфікуючі ознаки даного злочину, які підвищують суспільну небезпеку діяння. До них законодавець відносить: вчинення злочину повторно або за попередньою домовленістю групою осіб або особою, що раніше вчинила один з злочинів, передбачених ст. ст. 229²-229⁵ Кк України, або особливо небезпечним рецидивістом, а також якщо предметом цих діянь були наркотичні речовини у великій кількості.

Під повторністю слід розуміти вчинення винним вказаних в ст.229¹ Кк України незаконних дій хоча б 2 рази. При цьому слід мати на увазі, що діяння вважається повторним, якщо за раніше вчинене діяння особв не була засуджена, та не сплили строки давності кримінального переслідування, а також якщо особа була засуджена за раніше вчинений злочин, але судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Не повинні бути кваліфікованими як повторні діяння, вчинені вперше, якщо предметом цих дій були одні і ті ж наркотичні речовини. Наприклад, якщо особа придбала 200 грам кокаїну, зберігала його а потім збула іншій особі. Тут хоч і було здійснено декілька незаконних дій, але всі вони були пов’язані тим самим предметом злочину. В даному випадку немає ознак повторності, хоча кожне з вчинених діянь само по собі утворює закінчений злочин, передбачений ч.1 ст.229¹ Кк України.

Попередня домовленість групою осіб має місце в тих випадках, коли двоє чи більше осіб наперед домовились спільно вчинити злочин. При цьому можливе виконання ними різних дій. Наприклад, одна особа виготовляє наркотичну речовину, а інша збуває її або зберігає з метою збуту. Всі учасники групи повинні бути належними суб’єктами злочину, тобто досягнути віку кримінальної відповідальності та бути осудними. Важко говорити про попередню домовленість з неосудним суб’єктом як про груповий злочин. Оскільки ці особи не можуть бути визнаними суб’єктами злочину, вони швидше можуть служити знаряддям у вчиненні злочину.

Санкції

Згідно зі ст 7¹ Кк України даний злочин відноситьсядо категорії тяжких ,що необхідно враховувати припризначенні покарання в межах санкції ч. 1 та ч. 2 ст.229¹ Кк України. Незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої за ч.1 ст.229¹ Кк України. Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст. ст. 229²-229⁵229¹⁵229¹⁹229²⁰ Кк України, або із залученням неповнолітнього, а так само збут наркотичних засобів або психотропних речовин у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та інших місцях масового перебування громадян, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, -караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Дії передбачені частинами 1чи 2 цієї статті, вчинені у вигляді промислу або організованою групою або особливо небезпечним рецидивістом, а так само , якщо предметом таких дій були наркотичні засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах,- караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно ст. 229¹⁰ особа, яка добровіульно здала наркотичні засоби або психотропні речовини і вказала джерело їх придбання чи сприяла розкриттю злочинів пов’язаних з їх незаконним обігом звільняється від відповідальності за незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч.1 ст 229¹ Кк України.

Висновок

Боротьба з наркоманією є неможливою без прийняття комплексу мір правового характеру, що обумовило винекнення розвиток і функціонування різних галузей права. Серед них основне місце займають кримінально-правові норми. Охоронну функцію в даному випадку має кримінальне право.

Існуюча система законодавства досить широко регламентує питання відповідальності за незаконний обіг наркотиків.

Однак, враховуючи зростаючу небезпеку наркоманії слід прагнути постійного вдосконалення нормативної бази. Так зокрема потрібно більш чітко уніфікувати легальне тлумачення закнодавства про боротьбу з наркоманією, розвивати підзаконні акти ( зокрема акти МОЗу України, що регламентують порядок поводження з наркотичними речовинами). Необхідно також вдосконалювати практику застосування кримінального законодавства про боротьбу з наркоманією.

Важливими є також і привентивні заходи, зокрема, проведення виховної роботи серед населенняв школах, дошкільних установах для дітей а також ведення активної пропаганди серед молоді для розвитку негативного ставлення до наркоманії у свідомості людей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Кримінальний кодекс України 1961 рік (станом на 1 січня 1999 року.)

2.С. П. Дидковская Е. В. Фесенко С. П. Гарницкий Наркомания: Уголовно-правовые и медецинские проблемы - Киев: Вища школа 1989

3.Советское уголовное право/Отв. Ред. Владимиров В. А. И др.-М.: Юрид. Лит.,1979.-Ч. Особенная.-.

4.Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. - М.: Юрид. Лит., 1964.

5.Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. -М . : Юрид. Лит., 1973..

6.К. А. Карповыч Уголовно-правовые меры борьбы с распространением наркомании М.: Юрид. Лит.,1979.

7.Смулевич Б. Я. Народное здоровье и социология. -М.: Медицина, 1965.

8.Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления.- М. :Госюриздат,1957.

9.В.А. Перехрест Проблеми медичного використання наркотиних та психотропних речовин/ Медичний вісник України 1997 рік 21 вересня

10.Застосування судами законодавства про боротьбу з наркоманією :Огляд судової практики//Бюл. Верховного суду України-1996 №5

10.Baker L. The sources of international law on drug treatment. N. Y. University. 1990